Дорогі українські Друзі, вибачте цю невелику переробку рядка з Національного Гімну України. Однак незаперечним фактом є те, що вже рік, як Україна — УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ — є героєм серед цивілізованих націй. Шкода лише, що такою високою ціною…
Ось уже дев’ять років, як Ви, усі українці, стали на героїчну, нерівну боротьбу, і рік, як під проводом Президента Зеленського чините опір повномасштабній агресії московського імперіалізму.
Москалі вкотре показали своє, на жаль, невиправне, справжнє лице. Убивства, тортури, ґвалтування беззахисного цивільного населення, грабунки. Нічого нового під сонцем, не тільки з часів «Записок офіцера Червоної армії» С. П’ясецького. Вони лише додали технологію. Звірські ракетні обстріли, у тому числі балістичними ракетами, не тільки критичної інфраструктури, але й мирних мікрорайонів, для того, щоб спричинити гігантську гуманітарну кризу. Жодних законів та звичаїв війни, жодного дотримання міжнародних конвенцій, у тому числі використання забороненої зброї, бомб, чи докомплектовування орків урками. На щастя, в тому числі й наше, це лише посилює опір гордих нащадків козаків.
Може, це зазвучить банально, але варто за кожної нагоди повторювати подяки за те, що Ви у прямому сенсі воюєте за нас, захищаючи вільний світ, доля якого вирішальною мірою залежить сьогодні від Вашої мужності й самопожертви.
Дозвольте подякувати Вам, ще раз видозмінивши приспів Гімну України: ДОКАЗАЛИ, ЩО ВИ, БРАТТЯ, КОЗАЦЬКОГО РОДУ! (Скажу так: звершилося! Під час Майдану Помаранчевої Революції я закликав: «докажіть, що Ви, Браття, козацького роду»).
Пам’ятаєте: «Україна буде вільна, буде Ненька самостійна, шаблі догори!»
А до своїх співвітчизників дозволю собі звернутися популярними нині словами пісні «Тараки»: «Ще не вмерла і не згине — подай, ляше, дужче руку Україні». Необхідність дедалі більшої підтримки, особливо для тих, хто воює на передовій, видається очевидною. Прошу, подумайте про підтримку, наприклад, наших бойових медиків із команди POL-UKR TEAM, які буквально на першій лінії фронту рятують життя поранених бійців: https://www.facebook.com/wmiedzyczasy
Разом до Перемоги!
Слава УКРАЇНІ!
Нижче кілька символічних фотографій з останнього року в Україні. Я навмисне не подаю знімків з Польщі (в тому числі з кордону в лютому і березні), з поляками, бо, мабуть, вистачить того, що ми повели себе гідно, може навіть якраз із гідністю можемо перейняти спадщину «Інки» і сказати про себе, що ми просто «повели себе так, як треба»!

Ян Федірко, Фундація Незалежності, лютий 2023, (на жаль, Люблін)
Переклав Андрій Савенець